Ніч не спить і знову в моїх очах тільки кам′яне небо.
Ніч болить, як я один зможу бути без тебе.
Не сумуй, твої сльози мені наче в рани стікають.
Вилікуй, моє втомлене серце навіки зникає.


Небо не я, небо не ти, доколи слова не стануть німі.
І прийде сон, вічний сон. Він поєднає нас, поєднає!
Небо не я, небо не ти, доколи слова не стануть німі.
І прийде сон, вічний сон. Він поєднає нас, поєднає!


Ніч мине, і ранок залишить нас в холодній постелі.
Обійме крижаний дощ серед палкої пустелі.
До весни залишається час, все не так безнадійно.
Я бачу сни, я залишаюсь там, я залишаюсь в них.

Небо не я, небо не ти, доколи слова не стануть німі.
І прийде сон, вічний сон. Він поєднає нас, поєднає!
Небо не я, небо не ти, доколи слова не стануть німі.
І прийде сон, вічний сон. Він поєднає нас, поєднає!