Я - манекен з пластмаси
I мої мертві очі
Не дивляться нікуди вони зроблені зі скла


Я майже як людина
За грубим склом вітрини
Але під модним костюмом
Моє холодне тіло


Посеред магазину
Стою і приміряю різні маски
То мудрі і веселі
То бідні і нещасні


А я хотів би жити
Я міг би полюбити
Поміняйтеся зі мною
Хто змучився від свої ролі


Одягніть на мене шкіру
Пришийте мені серце
Я дуже хочу жити
Я не можу бути мертвим


Я манекен з пластмаси
Дурна пап′є - машина
Ненатуральним сміхом
Криве моє лице


Є люди-манекени
Є манекени як люди
Хто знає кому більше
Від бога треба тепла?