Солдати сплять блаженним сном у пам’яті вкрали ключ повільно жити з таким ярмом і важко кинути забити
Мій дім кличе тебе мій світ бажає тебе в цей час я знаю сотні причин які пояснюють цей факт дивись я мріяв стати колись зовсім не таким за раз вириваю з себе тих хто проти нас
Приспів: Прийшла війна... (2)
То хто ж ляже наступний: я, ти, він, а може й ми разом? Холодні руки просять Боже, дай нам ще хоч раз тікай туди, де дядько Скрябін каже краще бути нам дивись, ми не помітили того як
Приспів
Боже, не цурайся тих хто втратив суть о, мамо, не лякайся це не мене несуть не мене несуть
Прийшла війна о, мамо, о, мамо, о, мамо, не лякайся це не мене несуть не мене несуть
О-о-о, Тетяночко ти красою своєю взяла моє серце я не знаю як жити мені тепер божеволіють геть усі - педагоги, політики й навіть артисти і я теж, допоможи мені
Приспів: Тетяночко Тетяночко знаю ми будемо разом тепер знаю ми будемо разом тепер завжди ми будемо разом тепер
І лавина ця накриє думки людей сонячним світлом вся планета співає твоє ім’я ти завжди кудись летиш ти боїшся різких несподіваних звуків і тепер я знаю для кого живу я
Приспів
Минає все погане і добре як ти собі захочеш як ти собі захочеш як ти собі захочеш то так в все буде
Те-те-те-те-те-тетяночко ти красою своєю взяла моє серце
Гарні речі не стануть дещо зайвими пізно повертатись додому пішки тільки (...) у голові мелодія незрозуміла на вулиці зимно мені вже й так пізно все рівно як я дістанусь до дому в цей час
Приспів: Але тобі вкрай не хочеться знати як мене звати як мене звати як мене звати...
Я пролетів крізь прірву фантазій з горя проколов собі дірки у вухах щоб ти могла, щоб ти хотіла це помічати я впевнений, що мені вже пізно здаватися так само як пізно навчитись триматись якнайдалі від твого вікна
Приспів
Де б я не був і не йшов що не робив би і знов тільки щоб було цікаво тобі я хочу щоб було цікаво тобі якби я міг стати цікавим тобі
Приспів: Але тобі вкрай не хочеться знати скільки залишається в мене хвилин і як мене звати як мене звати як мене звати як мене звати...
У тобі так багато сторін, Я просто не розумію, Я просто хочу спитати тебе, Чому ти настільки красива? Чому в мене ціла купа дивних речей, Яких я не розумію, Яких я не відкриваю тобі, Бо це все може вбити, Тебе це може вбити.
1. Трошки більше, ніж навхрест Зав’язались вузилки: І не розірвати, і не розв’язати. Доторкнутись до зіниць, Я навік в тобі застиг: Все це так спонтанно, І чомусь банально... Знати... Думати... Себе побачити Зі сторони можливо... Все в житті можливо...
Пр-в: У тобі так багато сторін, Я просто не розумію, Я просто хочу спитати тебе, Чому ти настільки красива? Чому в мене ціла купа дивних речей, Яких я не розумію, Яких я не відкриваю тобі, Бо це все може вбити, Тебе це може вбити. 2. З двадцять другої весни Я закину свої принципи. Це буває рідко, Але так помітно. Друзі всі здуріли мов, Всіх понесло на любов. І ніхто не в праві, Тут вже ніхто не в праві Стримати... Чи зупинити... Це ж нормально.... Треба бути нам... Якось жити нам...
Пр-в: У тобі так багато сторін, Я просто не розумію, Я просто хочу спитати тебе, Чому ти настільки красива? Чому в мене ціла купа дивних речей, Яких я не розумію, Я просто не відкриваюсь тобі, Бо це все може вбити, Тебе це може вбити